Ми не розуміємо мовчання преси, яка називає себе незалежною

Як політичний гравець ми не розуміємо мовчання внутрішньополітичної преси, яка називає себе незалежною. Десять днів тому ми оприлюднили допис, у якому звернули увагу на те, що опозиційна преса може нести історичну відповідальність за ще одну конституційну більшість Фідесу у дві третини. Ми сформулювали це не зі злості, а на основі фактів і попереднього виборчого досвіду. На цей допис не було ні дискусії, ні реакції, ні запитань.

Ми знаємо, що матеріал до них дійшов. Ми надіслали його їм як пресреліз; він не загубився і не міг пройти повз їхню увагу. Попри це вони не відповіли електронною поштою, не звернулися до нас для неформальної бесіди, не написали про це публічно й не почали дискусію. Це особливо помітно, адже така дискусія пішла б на користь демократії, опозиційній думці та країні.

Тим часом ми бачимо, що про партію «Тиса» говорять напрочуд багато, а про інші партії — майже нічого. Проте за зміну системи працює не один гравець. Над цим працюють, наприклад, і Демократична коаліція, і партія IRÁNY a Jövő, і рух «Наша Батьківщина», і Угорська партія двохвостого пса, і партія «Друга епоха реформ». Однак вони отримують напрочуд мало простору. Політичний простір не складається з двох гравців. Не може бути таким і суспільне життя.

Це вже не схоже на просте редакційне рішення. Це вже викликає запитання. Ми і багато інших небезпідставно запитуємо, чи справді це мовчання незалежне, чи за лаштунками відбуваються домовленості й неписані угоди. Ми не стверджуємо — ми запитуємо. Бо демократія не працює тоді, коли простір отримує лише один наратив. Демократія сильна, коли можна вголос ставити й незручні запитання. І це саме таке запитання.

Наслідком цієї створеної медіа двобічності є те, що широке коло виборців не дізналося про низку важливих ініціатив партії IRÁNY a Jövő.

Наприклад, не писали про три ініціативи референдуму, що мають на меті заборону політичного контенту, який розпалює ненависть, захист ідентичності людей від зловживань ШІ, а також відновлення чесної конкуренції та ліквідацію економічних монополій.

Не писали про розбудову загальнонаціональної мережі Iránypont і про сайт iranypontok.hu, який сьогодні є однією з найсучасніших платформ в Угорщині.

Не писали про експертів, яких тиждень за тижнем представляють в IRÁNY Podcast, серед них і таких фахівців, як колишній генеральний директор Будапештської фондової біржі.

Не згадали й про результат 6,5 відсотка, якого на проміжних виборах у селищі Таб досяг перший кандидат, фахово підтриманий IRÁNY.

Демократія — не про замовчування. Вона сильна тим, що в ній є місце для більшої кількості думок, дискусій і напрямів.